ОБРУ́С

обру́с = стільни́к — 1) (зменше­не — обрусо́к) спочатку хустка, шматок полотна, рушник, тепер — скатерка, настільник; див. скатерти́на. Біліють обруси стягою, гра скло веселкою на них (М. Старицький); Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси (М. Максимович); 2) старовинне біле вкриття голови заміжньої жін­ки в лемків, в Галичині та на Во­лині; схожий на намітку, але ко­ротший та ширший. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 408.