Смотреть больше слов в «Жайворонку. Знаках української етнокультури»
ВО́ЗНИЙ, ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл., II, 1953, 7); Чи був ще в 1817-1818 роках возний — не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Мирний, V, 1955, 407). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 725.... смотреть