ВІНШУВА́ННЯ

віншува́ння — урочисте поздоровлення, вітання; народна твор­чість багата на вітальні формули-вислови: «Віншую вас цим Новим роком», «Здорові будьте!», «Здоро­венькі будьмо та себе не гудьмо!», «Скільки літ, скільки зим [мину­ло]!», «Хліб-сіль!», «Добрий вечір добрим людям!»; серед них багато жартівливих, іронічних, каламбур­них: «Здрастуй хоч такий, коли кращого немає!», «— День добрий! — День добрий, з ким добрий, а з вами не порадна година!», «Він­шую, віншую, бо пироги чую»; на Гуцульщині — весільний обряд, що йшов услід вінкобран, тобто передавання молодому вінка, спле­теного в молодої, після того як мо­лодому вже була пришита «квітка» до кресані, а молода отримала свій вінок; обряд символізував кінець парубоцтва. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 98.