ЗАГОВО́РИ

загово́ри — стародавні дохристи­янські молитви, щоб бог змило­сердився над хворим; також давні прикази та страхання вищої сили; здійснювалися звичайно рано-вранці, ще до схід сонця, коли тре­ба стояти лицем на схід, бо сонце на сході наймилостивіше; загово­ри здійснювали знахарі-відуни за допомогою зілля, трави, коріння, листу; настоями й ліками з них заговорювали кров, переляк, вига­няли черву, хворобу з людини (або, навпаки, насилали на неї); у «Землі» О. Кобилянської йдеться про заговір проти нечистої сили: «Скидав з себе ремінь і кидав його вперед себе, чим загороджував… приступ усьому лиху». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 231-232.