Смотреть больше слов в «Жайворонку. Знаках української етнокультури»
НЕГО́ДА, и, ж. 1. Погана погода. Надворі негода страшенна, Сніг, дощ, лютий вітер гуде (Л. Укр., IV, 1954, 100); Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); * Образно. Тільки в серці, як перш, панувала зима, Не проходила хмура негода (Граб., І, 1959, 163); * У порівн. Чого ж я плачу? Мабуть, шкода, Що без пригоди, мов негода, Минула молодость моя (Шевч., II, 1953, 238); // рідко. Те саме, що дощ 1. Через поріг важко ввалився в хату Юхим-коваль.. Був од негоди мокрий увесь (Головко, II, 1957, 206); Земля була ще суха, але почувалося, що десь недалеко ідуть негоди, нудні і сірі (Гур., Наша молодість, 1949, 391). 2. перев. мн. Нещастя, знегода; тяжка година; дні, сповнені невдачами, неприємностями. На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Мирний, І, 1949, 186); Довго думає Оксана весняної теплої, зоряної ночі про свої негоди (Григ., Вибр., 1959, 335); У найтяжчу, у лиху негоду, Потраплявши в коло вогняне, Відчувала братнього народу, Україно, ти плече міцне (Рильський, III, 1961, 30). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 278.... смотреть