ТРЕ́БНИК

тре́бник — стара книга, за якою виконували тре́би (у 2 знач.); також богослужбова книга, що містить порядок молитов та священнодій, які звершуються на потреби християн; до нас требник перейшов із болгарської церкви в перекладі Кирила та Мефодія; відомими є требники Гедеона Балабана (1606 р.), Петра Могили (1646 р.), Йосифа Тризни (1653 р.). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 604.

Смотреть больше слов в «Жайворонку. Знаках української етнокультури»

ТРЕМБІ́ТА →← ТРЕ́БИЩЕ

Смотреть что такое ТРЕ́БНИК в других словарях:

ТРЕ́БНИК

ТРЕ́БНИК, а, ч. Богослужбова книга, що містить молитви для треб. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (Свидн., Люборацькі, 1955, 77); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.., непогамовного борця проти унії (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 381). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 241.... смотреть

T: 132