А́ВЕЛЬ

А́вель — за Біблією, син Адама і Єви, перша жертва «братерських» почувань; загинув молодим від руки брата Каїна, що не зумів перебороти у собі почуття заздрощів; символізує зраду близьких, без­невинно пролиту кров; Є. Маланюк щодо сумної долі України-Русі переосмислює символіку братовбивства так: «Страшніш за радість дня, страшніш за все на світі Була убійникам Еллада наша — Русь, Як крадене ім’я, як знак духовних уз, Як те, що в їхню тьму пекучим світлом світить. І от за соняшність, за ясний усміх Муз, За молоко і мед, за плідне злото літа, За строфи Лесині, ці стріли Афродіти, Вони помстилися…». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 8.

Смотреть больше слов в «Жайворонку. Знаках української етнокультури»

А́ВСЕНЬ →← АБРАКАДА́БРА

T: 121